Національний музей-заповідник "БИТВА ЗА КИЇВ У 1943 РОЦІ"

Музей плакату України: як все було

Музей плакату України – це перший в Україні спеціалізований музей українського  плакату, створений при журналі «Музеї України» про АТО, Революцію Гідності, та інші  події сьогодення. Музей здобув популярність  у соціальній мережі Facebook, де, через  антипутінські плакати,  його постійно блокують спецслужби.

  Музей  розміщено в кількох  приміщення міста Києва, де проходять різноманітні тематичні виставки.  Але, на сьогодні головне завдання музею – поширення   патріотичних плакатів  на Сході України воїнам АТО для підтримки їх духу та мужності.

Народився музей майже чотири роки тому. Почалось все це 11 листопада 2011 року - на той час планувалось показати  плакати  періоду Радянського Союзу. Музей зареєстровано у  с. Нові Петрівці відповідно рішенню  № 133 виконавчого комітету Новопетрівської Ради Вишгородського району Київської області. Це перший  офіційно зареєстрований музей  серед відомих галерей плакату Європи. Дві перші виставки було урочисто відкриті в приміщенні Національного музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році». Однак, брак виставкової площі, змусив шукати окреме приміщення у Києві.

У грудні 2012 року проект підтримав директор Національного музею народної архітектури та побуту України Дмитро Заруба, виділивши частину будинку з Тернопільської області для постійної виставки «Галерея плакатів епохи тоталітаризму». Дієву допомогу надав Голова Київської міської організації «Меморіал», директор Музею радянської окупації Роман Круцик, передавши комплект плакатів про злочини комуністичного режиму СРСР.

Мета музею – показати, як СРСР «зомбував» свій народ і найефективнішим способом були плакати. Одна із експозицій була присвячена діяльності Путивльського і Козельщинського таборів для військовополонених НКВС СРСР. В тих таборах  перебували  у 1939-40 роках тисячі польських військовополонених, а у червні 1941, до Путивля і Козельщини доставили майже 5000 арештантів з Молдавської РСР та десь 6000 «ворогів народу» з Литви, Латвії, Естонії. Подальша їх доля, після початку війни 22 червня 1941 року, невідома.

Експозиція на території Національного музею у Пирогові, є першим офіційним визнанням Путивльсько-Козельщинської трагедії, де, за твердженням дослідника з Кременчука Анатолія Шолудька, на польських військовополонених випробовувалась хімічна та бактеріологічна зброя. Однак ніяких документальних матеріалів про страти не опубліковано, як і не знайдено жодної братської могили. Директор музею Віктор Тригуб та дослідник Володимир Бровко розслідують ці події та підозрюють, що в’язні були таємно розстріляні і поховані у ретельно замаскованих братських могилах перед стрімким наступом німців. Сприяють у пошуках Посольства Польщі, Молдови, Литви, Румунії, чиї громадяни найбільше постраждали. Є лише спогади свідків та історичні гіпотези, які вимагають підтвердження.

На жаль, плакати радянської періоду не отримали великої популярності.  Але,  у грудні 2013 року, коли починалась Революція Гідності, Музей Плакату не був осторонь і одразу ж почав проект Плакати Майдану, який одразу ж почали підтримувати творці Євромайдану, збираючи роботи про визвольну революцію. Музей почав набирати популярності, відкрив сторінку у Facebook. Соціальну сторінку Плакати Майдану відвідувало  до 200 тис. людей на добу, серед яких  були художники, які  малювали плакати для музею.  Враховуючи гостроту багатьох плакатів, фундатори музею постійно отримували  погрози: були  хакерські атаки, погрози арешту за пропаганду "тероризму, екстремізму, масових заворушень".

27 лютого 2014 року було змонтовано виставку «Плакати Майдану» у Національному музеї у Пирогові. Виставка й досі  користується популярністю у відвідувачів. Крім самих плакатів, на виставці виставлено багато речей з самого Майдану. Експерти центру ОПАД визнали Музей плакату "Найменшим з офіційно зареєстрованих музеєв світу"! Адже, виставкова зала в Пирогові - лише 12 кв. метрів!

На початку квітня 2014 року, під час анексії Криму, в Музеї плакату України змонтовано нову виставку «Крим – це Україна!». Офіційне пресове відкриття, якої відбулося 29 квітня 2014 року у присутності бійців Троєщинської Самооборони, представників Правого Сектору, художниці Асі Колос, фотомайстра Катерини Крючкової, журналістів, громадськості. З того часу музей стає більш популярним. Зараз музей  активно оновлює плакати за кожною новою історичною подією.

 У травні 2014 року створюється новий проект  – Музей української пропаганди (МУП) у Києві на Троєщині, (Драйзера, 8). Це філія МПУ. Музей презентує плакати пропаганди СРСР, часів Майдану та подій на Сході України. Виставка КМО «Меморіал», виставка карикатур хмельницького художника Георгія Ключника, плакати про АТО сержанта 92 бригади, арт-директора музею Юрія Неросліка. В МУП постійно проводяться прес-конференції та зустрічі з істориками, волонтерами, бійцями АТО, політичними діячами. Музей активно працює з Самообороною Троєщини, народними депутатами України В.Яворівським, С.Мельничуком, батальйонами «Айдар», «Київщина», ім.Генерала Кульчицького, Першою бригадою НГУ і 92 бригадою ЗСУ.

У лютому 2015 року МПУ створює новий проект – Виставка Плакатів з часів Майдану до АТО у Музейно-виставковому центрі Конгресу Українських Націоналістів в Києві, на Печерську, пл. Слави. Тут на площі 1200 кв. метрів розгорнуто найбільшу у світі виставку українського патріотичного плакату!

Нині проект активно веде сторінку у соцмережі Facebook, працює з багатьма батальйонами АТО, проводить прес-конференції в трьох музеях, оновлюючи виставки, допомагає плакатами бійцям АТО. Роботи Юрія Неросліка стали справжніми символами війни за Донбас.

Прикметно, що активісти музею або перебувають на фронтах АТО, або часто там бувають як фронтові волонтери та журналісти.

Феномен Музею плакату України ще чекає своїх дослідників, а досвід вартий уваги і поширення! Погодьтеся, у сучасних кризових умовах створити і утримувати музей з кількома виставковими залами - то щось нереальне!

Ростислав Тригуб,  прес-служба МПУ.