МЕЖИГІР'Я: музей корупції чи бізнес?

       Наприкінці серпня на телеканалі «1+1» вийшла програма «Гроші», в якій розповідається про нелегкі будні підприємців в резиденції екс-президента В.Януковича. Разом з тим, не забули згадати і про Новопетрівську сільську раду, начебто її виконавчий комітет вимагає половину від заробленого за надання дозволів на торгівлю, що і стало підставою для написання цієї статті з метою отримання відповіді на питання, а що ж таке Межигір’я: музей корупції чи все-таки бізнес на крові?

      Як всім відомо, після трагічних подій на Майдані та втечі колишнього президента,  управління Межигір’ям перейшло до активістів майдану та сучасних Остапа Бендера та Кіси Вороб’янінова, героїв всім відомого роману Ільфа і Петрова «Дванадцять стільців». Ви можете запитати чому саме ці герої? Та тому що люди, які були ніким в одну мить, завдячуючи своєму авантюризму, стали управляти багатомільйонним комплексом, начиненим різним крамом, елітними спиртними напоями, власним зоопарком тощо. При цьому заробляючи чималі статки, що не оприбутковуються та акумулюючи збитки для енергопостачальних компаній.

     Тепер детальніше розглянемо ситуацію в Межигір’ї, в правовому аспекті. Почнемо з "благодійних внесків" за вхідні квитки та додаткові екскурсії. Як відомо, вхід є платним і заробляти почали на всьому. Хочеш екскурсію по святим місцям – заплати 30 грн., щось цікавіше - екскурсія в Хонку за 200 грн., а для найбільш вибагливих можна винайняти спальню екс-президента за 2000 грн. Не зрозуміло, куди йдуть ці гроші, оскільки жодного благодійного фонду так і не створено, жодного обліку. А такі квитки можна надрукувати в будь якій типографії, і це не буде мати абсолютно ніякого законного підґрунтя.  То куди йдуть ці кошти – на утримання Межигір’я чи комусь у кишені, до сих пір не зрозуміло. Попри те, побачивши при вході біженця з Донбасу, який в руках тримає мобільний телефон за 1000$ і проводить екскурсії, вже можна зробити певні висновки...

      Звичайно, частина грошей іде на оплату праці працівників, частина – на утримання тварин та прибирання території, а частина – на забезпечення біженців зі сходу всім необхідним. Можливо туди і витратили всі заявлені гроші, а це близько 5 млн. грн. за півроку, хоча, за нашими підрахунками, навіть ця сума має бути вищою в 2, а то й навіть у 3 рази.

      Окремо пропонуємо розібратися в законності ведення торгівлі на території Межигір’я та навколо, а саме щодо дозволів на торгівлю. Дозволи власне отримали лише 4 особи, і то ще на початку березня, тоді ще ніхто не думав, що «екскурсійна діяльність» затягнеться на такий довгий період. Звичайно, ні про яку частку доходу для Новопетрівської сільської ради тут не йдеться. Але всі, хто були в Межигір’ї знають, що там далеко не 4 торгових майданчики: починаючи від платної стоянки автомобілів, прокату велосипедів, екскурсійних автомобілів, сувенірної продукції та незліченної кількості продуктових точок, від солодкої вати до шашликів. Звичайно, торгівля там процвітає, що підтверджує і вищезгаданий сюжет програми «Гроші». Торгівля йде на повну, і, не зважаючи на те, що Межигір’я відкрите для простих відвідувачів вже більше, ніж півроку, потоки туристів не припиняються. Звичайно, ані держава, ані місцевий бюджет не отримує звідти ні копійки, при цьому щиро порушуються як податкове законодавство, так і законодавство у сфері ведення підприємницької діяльності.

     Але давайте повернемося у лютий, щоб зрозуміти, яке майно було на початку "паломництва" у Межигір’я і що залишилося зараз. Всі були вражені незчисленними багатствами, що залишилися після втечі екс-президента. Це і дорогі картини, і раритетні книги, і золоті батони, і інші вражаючі речі. Не зважаючи на те, що деякі цінні експонати передали в музеї, величезна кількість майна просто розчинилась в повітрі, позникали всі коштовні речі, картини, статуї. Чого варті одні лише елітні алкогольні напої, вартість яких оцінюється в 4 млн. грн. До речі, які не були особистою власністю екс-президента, а належали Державному управлінню справами при Президенту України, тобто фактично були державною власністю. Чомусь про кошти, отримані за них, ніхто із керманичів  Межигір’я не згадує. А дорогоцінний посуд, вартість якого $100  за одну одиницю, а таких одиниць було на не один шикарний ресторан. Про те, що мародерство процвітає на території резиденції говорив і в.о. Генерального прокурора Олег Махніцький, і про це йшлося  неодноразово в різних журналістських розслідуваннях, але далі слів справа так чомусь і не доходить. Незважаючи на те, що Межигір’я перейшло в державну власність, інвентаризація його майна і об’єктів до сих пір не відбулась, і по факту в держвласність його передавати  не збираються.

      Незважаючи на щедрі заробітки, керманичі резиденції так і не можуть дати йому лад, акумулюючи мільйонні борги перед енергопостачальними компаніями. Як нам стало відомо, вже є судове провадження щодо стягнення боргу в розмірі понад 1 млн. грн. за електроенергію. А що це значить? А це значить, що хтось штучно доводить власника Межигір’я, ТОВ «ТАНТАЛІТ» до банкрутства, щоб уникнути конфіскації його майна в державну власність. Маю надію, що це тільки здогад, і він ніколи не буде реалізований.   

     Постає питання – куди дивляться правоохоронні органи, чому до сих пір цим питанням не займається прокуратура та органи МВС?! Відповідь на ці питання знову можуть виявитися на поверхні. Повернувшись до раніше згаданого телевізійного сюжету, можна зробити лише один висновок: міліція покриває місцевих комбінаторів, там панує абсолютне беззаконня. І не зважаючи на те, що сотня людей загинула за світле європейське майбутнє для своєї країни, корупція нікуди не зникає, закони писані не для всіх, а ті хто мають захищати нас від злочинців – самі їх очолюють, обдурюючи і обкрадаючи простих людей. Невже за це стояв Майдан?! Невже за це зараз воюють і вмирають наші хлопці на сході? Тому хочемо нагадати кожному правоохоронцю і кожному активісту, який зараз порядкує в Межигір’ї, що Європа починається з себе! Давайте будемо діяти згідно з законодавством України, не забуваючи про закони совісті, і тоді всі ми дійдемо по тому тернистому і тяжкому шляху до своєї цілі, станемо розвиненою країною і процвітаючою нацією.

     P.S. Сподіваємося, що межигірські Остап Бендер та Кіса Вороб’янінов не будуть мати фінал, як у фільмі «Дванадцять стільців», бо гроші мають властивість затьмарювати розум.